Вплив будівництва Катерининської залізниці  на розвиток

нашого краю на рубежі ХІХ - ХХст.

До 70-років XIX століття на місці теперішнього м.Красноармійська та смт.Межова був степ. Землі навкруги належали Гришинській,Слов'янській та Марієнтальській громадам. Між ними проходив битий шлях з Лозової на Маріуполь ( Старий Муравський шлях ).

Розгортання залізничного будівництва в Катеринославщині у др. п. ХІХ ст. було пов’язане з процесами формування капіталістичних відносин  в економіці . Потреба у залізницях викликалась географічним положенням краю,його природними багатствами та економічними змінами в господарстві.

На поч.1880-х рр. на Катеринославщині розпочалося будівництво Криворізької (Катерининської) залізниці. В цей час, за небагатьма виключеннями, залізниці споруджували або в самому Донецько-Криворізькому районі, як живильні та під’їзні лінії у Донбасі, або їх будівництво було спрямоване на зв’язок Донбасу з основними економічними районами країни.

Питання про будівництво цієї дороги виникло ще в кінці 60-х рр. XIX ст.,в звязку з відкриттям потужних покладів вугілля. Так , наприклад в сер. XIXст., поблизу с. Селідовки знайшли поклади кам`яного вугілля,та через відсутність залізниці  видобуток його унеможливлювався. Крім того ,лише вугілля з Донбасу можна було використовувати для світильного газу,тож мало активний попит в обох столицях.

Голодуючі (у1880р.) губернії України та Поволжя давали можливість дешево використати працю селян - будівельників на будівництві нових залізниць. Будівництво Західно - Донецької Катерининської залізниці почалось навесні 1881 р. Воно велось на двох ділянках головної магістралі: східному - від ст. Яснувата Донецької залізниці до ст. Синельникове Лозово - Севастопольської залізниці( 207 верст) і на західному - від ст. Нижньодніпровськ, Лозово - Севастопольської залізниці до ст. Долинська, Харківсько- Миколаївської залізниці(227 верст).

Всього довжина Катерининської залізниці із заводськими й рудничними гілками склала 491 версту. Катерининська залізниця була побудована з урахуванням вимог до  її експлуатації в гірничо - металургійній промисловості краю та її майбутнього розвитку. На дорозі були укладені стальні важкі рейки, по обидва боки рейкового полотна була розширена смуга відчуження землі з метою спорудження додаткових ліній.

Катерининська дорога була побудована протягом чотирьох років і відкрита для експлуатації в травні 1884року.

Будівництво мережі Катерининської залізниці  в Катеринославській губернії в др. п. XIX – поч. XX ст., стало переломним моментом у розвитку нашого краю.

На кін.XIXст. одне з найпоширеніших занять губернії, після землеробства та тваринництва ,чумацький промисел, повністю зникає й передає свої функції передовому залізничному транспорту. Незаможні чумаки ставали фурщиками . Відтепер характерні чумацькі вантажі - хліб, сіль, риба, вугілля - перейшли на залізниці ,а чумакам залишилось головним чином перевезення й торгівля виробами місцевого ремесла. Поступово частина чумаків - фурщиків переключилась на звичайне місцеве візництво на коротші відстані.

У Бахмутському повіті на зміну чумацтву перейшли інші заняття: земляні роботи, видобуток й перевезення каміння, глини та ін. будівельних матеріалів.

            З розширенням залізничної мережі, поміщики все менш стали здавати землю в оренду, внаслідок чого навіть піднялися орендні ціни. До найму вдавалися виключно заможні селяни, тим часом «зайве» населення шукало роботу на залізницях, у промисловості. В пошуках заробітків малоземельні та безземельні селяни йшли на залізницю. З часом вони переходили туди на постійну роботу і місце проживання. Малоземельні та безземельні селяни витіснялись  ,назагал, в різні галузі промисловості , що почали розвиватись в нових робітничих селищах , які виникали поблизу залізничних станцій. 

Невеликі селища, які ставали залізничними станціями, перетворювалися в промислові міста, тому що великі підприємства будувалися поблизу залізниць. Таким чином, розширявся ринок збуту продукції.

Так, місто Гришине було засноване 1875 року за рішенням Міністерства шляхів сполучення Росії. У Гришинської сільської громади Бахмутського повіту Катеринославської губернії купили ділянку землі для будівництва залізничної станції. За даними на 1859 рік у казенному селі Гришине Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 3016 осіб (1523 чоловічої статі та 1493 — жіночої), налічувалось 435 дворових господарств, існували православна церква й поштова станція, відбувались 3 ярмарки на рік^[2].

Із розвитком залізниці розросталася станція Гришине, з'являлися нові підприємства, зокрема, почалася розробка покладів корисних копалин. Виникли перші вугільні копальні. Вугільна промисловість почала розвиватися прискореними темпами лише після будівництва залізниць. Розвинена мережа під`їзних залізниць дозволяла промисловцям збільшити видобуток вугілля й прискорити його збут.

Завдяки розвитку розгалуженої залізничної мережі в губернії, стало можливим створення багатьох галузей промисловості, зокрема, машинобудівної, гірничохімічної, хімічної, переробної та ін. В головних галузях промисловості та на транспорті почалося формування робітничих кадрів. Станом на 1886 рік (після завершення будівництва основної лінії Катерининської залізниці) у колишньому державному селі, центрі Гришинської волості, вже мешкало 4135 осіб, налічувалось 411 дворових господарств, існували православна церква, школа, арештантський будинок, 2 винних склади, 6 лавок й поштова станція, відбувались 3 ярмарки на рік^[3].

Завдяки залізничній мережі в Катеринославській губернії був створений також передовий в соціально-економічному відношенні сільськогосподарський район, що був спроможний забезпечити міське й в цілому торгово-промислове населення продукцією, ще й виробляв продукцію на експорт.  

 Спочатку  коло ст. Межова (сусідня волость  Павлоградського ровіту) було тільки декілька будинків в яких мешкали працівники залізниці. Потім на захід від станції  побудували для себе будинки робітники залізниці десь - 10-12 дворів. Цей хутірець називали "Новий світ".

 Розвиток залізничного транспорту сприяв зростанню експорту сільськогосподарської продукції, посилював залучення сільськогосподарських виробників, і, зокрема, дрібних у товарне виробництво.

    Щоб ближче було до земельних ділянок , щоб краще їх обробляти та легше збувати продукцію в 1890-91 рр. з Підгороднянської земельної громади виділяється 50 дворів селян, які переселяються до ст. Межева.

Протягом 5-8 років цей населенний пункт розрісся до сотні дворів і з кожним роком все збільшувався. Населенний пункт назвали "Григорівка" в честь весняного релігійного свята   Георгія Сирощуга чи Григорія.

    Межова, як станція, від якої можна було поїхати по залізниці в різні пункти країни, можна привезти різні вантажі - мала притягаючу силу.

   Поблизу станції оселюються й торговці та промисловці, які скуповують сільгокогосподарську продукцію у селян і відправляють для продажу в різні міста і за кордон.

    На поч. 1900-х рр.побудована школа, церква, маслобійня й літейна  майстерня німців Кільмана і Фанра, аптека та лісний склад.

   Крім того ще був ряд власників, які мали крамниці й дрібні промислові підприємства. Одних крамниць на початку ХХ ст. коло ст. Межева ,було 6 шт.

Посилений приплив іноземного капіталу супроводжувався його зрощенням з вітчизняним, хоча останній і перебував у підлеглому становищі.

В кінці XIX ст.. Катерининська залізниця, яка відіграла велику роль в становленні та розвитку економічного потенціалу Придніпров'я та Донбасу, виявилась надмірно перевантаженою. Уряд, задовольняючи ходатайство XXIV і XXV з'їздів гірничозаводчиків півдня Росії, властей та ділових кіл прийняв в травні 1900 року постанову про те, щоб негайно приступити до спорудження другої Катерининської залізниці.

Роботи по будівництву другої Катерининської залізниці були закінчені в кінці липня 1904 року, а на початку серпня почався рух пасажирських та товарних поїздів. На спорудженні другої Катерининської залізниці було зайнято 34510 робітників .

У1904році Катерининська залізниця мала такі основні лінії: Ростов-на-Дону - Горлівка ( 1869); Дебальцеве - Зверєве и Дебальцеве - Мариуполь (1882); Ясинувата- Синельникове - Катеринослав - Долинська(1884); Долгінцеве- Верховцеве, Дебальцеве - Міллерове и Чаплине - Бердянск (1898); Дебальцеве - Купянск (1901), Долгинцеве- Волноваха (1904). Загальна  довжина (1913) - 2827 верст (в т. ч. 1062 - двухколійний путь). Дорога мала найвищий товарообіг в Россії на поч.20 ст.  (бл. 390 млрд. пудо-верст), перевозила до 12 млн. пассажиров (1913). Чистий дохід до 10% від основного капиталу (126,7 млн. руб. в 1913).

Процеси урбанізації активізувалися .За переписом 1897 року кількість мешканців Гришиного зросла до 6633 осіб (3233 чоловічої статі та 3400 — жіночої), з яких 6450 — православної віри^[4]

У 1908 році тут  мешкало вже 8038 осіб (3965 чоловічої статі та 4079 — жіночої), налічувалось 1227 дворових господарств^[5].

Будівництво залізниць стало найголовнішим для Катеринославщини чинником розвитку нових капіталістичних відносин на селі. На Катеринославщині зростає кількість підприємств по переробці сільськогосподарської продукції.   

« В зв' язку з тим, що навколо ст. Межова родючі землі, на яких селяни вирощували велику кількість пшениці, восени, вона була дуже дешева , німець Герман Шільман в 1907 році збудував млина - це був четвертий на Катеринославщині його власний млин. Зараз це комбінат хлібопродуктів. Герман Шільман скуповував у населення пшеницю. Переробляв її на високоякісні сорти борошна й залізницею відправляв не тільки в промислові міста нашої країни, а й за кордон.  Млин працював у дві зміни.» (за спогадами старожилів Межівщини).

    В цей саме час навколо ст. Межова будується ряд вітряків. побудували другий паровий млин - сучасний млин промкомбінату, який почав працювати з 1912 року. А вже в 1913 р. тут працює 12 промислових підприємств. Щорічно станція Межова відвантажувала півмільйона пудів зерна та борошна.

Станція Гришине  також нарощувала оберти- на повну потужність запрацювали паровозне депо, цегельний завод, 6 шахт Гришинського рудоуправління. Змінилося назва станції — спочатку на Постишеве, а разом з присвоєнням статусу міста отримало назву Красноармійське.

З'єднувальним ланцюгом у товарному обігу окремих районів став залізничний транспорт. Продукція селянських господарств за допомогою залізниць одержала широкий вихід не тільки до близьких і віддалених міст, а й до окремих спеціалізованих районів.

Залізничний транспорт забезпечував безперебійний обмін промисловими й сільськогосподарськими товарами, що реалізовувалися через стаціонарну торгівлю.

Стаціонарна торгівля набуває нових форм. Разом з тим неухильно зростає її обсяг і збільшується асортимент товарів. У містах та селах виникає багато крамничок.

Залізниці сприяли збільшенню товарообігу залізничної торгівлі. Залізничний транспорт оживив міські базари. Базари, зростаючи, витісняли ярмарки.

 Розвиток торгівлі викликав значний розвиток кредиту. Виникає ціла мережа акціонерних кредитних банків, міських громадянських банків, товариств взаємного кредиту, товариств по продажу деяких товарів.Збільшення обсягу внутрішнього та зовнішньої торгівлі оживило діяльність торгових бірж.

В цілому ж ,виробники Катеринославської губернії в кінці XIX-на поч.. XX ст.завдяки розгалуженій мережі залізниць отримали широкі можливості для капіталізації своїх господарств. В цілому товаризація в 1909- 1913 рр. становила 40 %.

Список використаних джерел

• «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона»: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907 гг.
• Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с.
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с.
• http://uk.wikipedia.org/