Нормативно-методичні засади атестації вчителів

Атестація педагогічних працівників регулюється низкою нормативних документів.Закон України "Про освіту" передбачає професіональну, моральну характеристику педагогічного працівника, указує на те, що відповідність посаді педагогічного працівника визначається за результатами атестації.

Важливість і обов’язковість атестації педагогічних працівників, терміни її проведення, перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань передбачені законами "Про загальну середню освіту" (стаття 27), "Про дошкільну освіту" (стаття 32), "Про позашкільну освіту" (стаття 25), "Про професійну освіту" (стаття 45).

Практичне проведення атестації педагогічних працівників регулюється Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1473 від 20.12. 2011 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12 2010 р. за № 1255/18550), в якому визначені види атестації та її періодичність, повноваження, порядок проведення та реалізація рішень атестаційної комісії.

Під час підготовки та проведення атестації педагогічних працівників необхідно звернути увагу на лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 2/1-13-430 від 22.02 2012 р. "Щодо надання роз'яснення з питань атестації", текст якого наведено повністю.

У зв'язку із внесенням змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10 .2010 р. № 930 (далі  Типове положення), всі працівники, які мають педагогічні звання, повинні під час чергової атестації також атестуватися на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням. Атестація на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню здійснюється, як правило, не рідше одного разу на п'ять років.

У поточному навчальному році всі включені до списку осіб для проходження чергової атестації працівники, які мають педагогічні звання, повинні також атестуватися на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням. Складати окремі списки працівників, які атестуються на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, не потрібно.

Слід зауважити, що Типове положення не передбачає подання педагогічним працівником до атестаційної комісії заяв про присвоєння педагогічного звання. Не потрібно також подавати заяву про атестацію на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню. Присвоєння педагогічних звань здійснюється лише за поданням керівника або педагогічної ради навчального закладу. Для атестації на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню достатньо включити працівника до списку осіб для проходження чергової атестації.

Педагогічні працівники, які атестувалися у 2010/11 навчальному році і яким за результатами атестації було встановлено, що педагогічні звання присвоєні безстроково, під час чергової атестації у 2015/16 навчальному році мають також атестуватися на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, оскільки з 23 січня 2012 року норму щодо безстрокового присвоєння педагогічних звань змінено.

Вимога про обов'язкову підготовку власних методичних розробок педагогічними працівниками, які атестуються на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, Типовим положенням не передбачена. Тобто атестаційною комісією при атестації вчителя, який має педагогічне звання "учитель-методист" і в міжатестаційний період не підготував нових методичних розробок, може бути прийнято рішення про його відповідність раніше присвоєному педагогічному званню, якщо він продовжує здійснювати науково-методичну і науково-дослідну діяльність, але не запровадив нових методичних розробок, які були б схвалені науково-методичними установами. Отже, атестація педагогічних працівників здійснюється згідно із законами України й іншими нормативно-правовими документами, яких необхідно дотримуватись.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ОСВІТУ" (ст. 54)    (Витяг)

1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.

2. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, встановлюються категорії, присвоюються педагогічні звання (витяг з п. 4).

Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти і науки України.

Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи в порядку, встановленому законодавством (витяг з п. 4).

Закон України "Про освіту" від 23.03. 1996 р. викладено у новій редакції від 11.12. 2003 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ"  (Витяг)

Стаття 27. Атестація педагогічних працівників

1. Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов’язковою та здійснюється, як правило, один раз на п’ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого Міністерством освіти України.

2. За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, встановлюється кваліфікаційна категорія ("спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії", "спеціаліст вищої категорії") та може бути присвоєно педагогічне звання ("старший учитель", "учитель-методист", "вихователь-методист", "педагог-організатор-методист" тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджується Міністерством освіти України.

КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Затверджена постановою спільного засідання колегії МОН України та президії АПН України № 12/5-1 від 22.11. 2001 р. (Витяг)

"Атестація педагога як форма виявлення рівня його кваліфікації має стати демократичнішою, спонукати до професійного вдосконалення.

Акценти в підготовці вчителя мають бути також перенесені з вивчення стандартних, інваріантних станів на механізм оволодіння новим, прилучення до перспективних моделей педагогічного досвіду й набуття власного в широкій і різноманітній практиці.

Післядипломна педагогічна освіта має стати більш персоніфікованою, надаючи кожному вчителю широкі можливості для оновлення, удосконалення, поглиблення своєї професійної підготовки у прийнятний для нього спосіб, у тому числі на базі дистанційного навчання із застосуванням нових інформаційних технологій.

Замовником підвищення своєї професійної кваліфікації має стати сам учитель, якому держава надає необхідні для цього можливості та стимули".

НАКАЗ МОН УКРАЇНИ

"ПРО ПОДОЛАННЯ ПРОЯВІВ БЮРОКРАТИЗМУ В ОСВІТІ"

від 17.05. 2005 р. № 297. (Витяг) Заборонити вимагати від педагогічних працівників під час проходження ними атестації узагальнені матеріали їх педагогічного досвіду, інші матеріали, не передбачені Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників.

            Які вимоги до присвоєння педагогічного звання "старший учитель". Чи потрібно мати для цього друковані роботи? Чи може адміністрація закладу відмовити в розгляді заяви, мотивуючи їх відсутність?

Відповідно до пункту 5.3 Типового положення, педагогічне звання «старший учитель» може присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст першої категорії» та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам. 

У Типовому положенні не міститься вимоги про необхідність підготовки претендентом на присвоєння педагогічного звання «старший учитель» друкованих праць з теорії та методики організації навчально-виховного процесу або з інших питань. 

Необхідно враховувати також, що Типове положення не передбачає подання педагогічним працівником до атестаційної комісії заяв про присвоєння педагогічного звання. Присвоєння педагогічних звань здійснюється лише за поданням керівника або педагогічної ради навчального закладу. 

 

MIHICTEPCTBО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

№ 1/9-630 від 05 грудня 2014 року

Органам управління освітою

Керівникам інститутів післядипломної
педагогічної освіти

Керівникам методичних кабінетів (центрів)

Керівникам навчальних закладів

Педагогічним працівникам

Про неухильне дотримання
принципів гарантування свободи
педагогічної діяльності вчителя

Одним з пріоритетів освітньої політики є дебюрократизація діяльності педагогічних працівників, упровадження органами управління освітою сучасних принципів державно-громадської моделі управління. В умовах, коли Міністерство освіти і науки суттєво скоротило переліки звітності, що подаються з регіонів, обмежило кількість загальнонаціональних заходів, й продовжує лінію на дебюрократизацію, продовжують надходити звернення від вчителів загальноосвітніх навчальних закладів щодо неправомірних вимог з боку керівників навчальних закладів, органів управління освітою, методичних кабінетів (центрів) та інших організацій щодо ведення документації вчителем та примусу до виконання невластивих вчителю функцій.

Обов'язки вчителя регламентуються багатьма актами - законами, статутом закладу, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими обов'язками тощо. Додаткові обов'язки покладають на педагога класне керівництво, предметна та позакласна діяльність, участь у громадській роботі.

При цьому на перешкоді творчій діяльності педагогічного працівника, його зосередженості на виконанні головного функціонального обов'язку і покликання - надання якісних освітніх послуг стоїть переобтяження його введенням усілякої, у багатьох випадках не передбаченої жодним нормативно-правовим актом, письмової звітності, планування та іншої документації. Відтак це поглинає значну кількість сил і часу вчителя, перетворюючи його роботу на механічну рутинну проектно-звітну діяльність, що надмірно контролюється й перевіряється керівниками різних рівнів та інстанцій.

Особливо обтяжливих форм така паперотворчість та позаплановий неправомірний контроль набувають наприкінці семестру та навчального року.

На підставі викладеного вище, у розвиток положень наказу Міністерства освіти і науки України від 27.05.2014 № 648 "Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України", листа Міністерства освіти і науки України від 11.11.2014 № 1/9-586 "Щодо здійснення вчителем науково-дослідницької діяльності та пошукової роботи" наполягаємо на неухильному дотриманні принципів педагогічної свободи вчителя.

1. Календарне та поурочне планування здійснюється вчителем у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів е індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних у межах навчального закладу, міста, району чи області стандартів таких документів е неприпустимим. Строки їхнього зберігання вчителем також законодавчо не встановлені, а відтак вчитель самостійно приймає про це рішення.

2. Створення, наповнення та зберігання різноманітних порт-фоліо, папок, альбомів тощо з напрацюваннями вчителя на паперових носіях, в тому числі при підготовці його до чергової чи позачергової атестації, участі в конкурсах тощо не належить до передбачених законодавством видів роботи й не може вимагатися від вчителя керівниками навчального закладу, представниками методичних служб чи органів управління освітою.

3. Законодавчі та підзаконні акти у сфері освіти надають вчителеві право, а побудова навчальних програм з предметів передбачає можливість перенесення вчителем уроків, збільшення кількості годин на вивчення окремих тем. Відтак, контроль щодо так званого "відхилення" вчителя від календарного планування чи від матеріалів підручника е неправомірним і неприпустимим.

4. Вибір форм та методів викладання є винятково прерогативою вчителя й не можуть регламентуватися ні адміністрацією навчального закладу, ні органами управління освітою. Вимоги окремих керівників щодо зведення діяльності педагога до застосування ним лише традиційної класно-урочної форми проведення занять чи застосування тих чи інших методик е неправомірними й вчитель не зобов'язаний їх виконувати.

Дотримання цих та інших приписів та принципів сприятиме професійній самореалізації педагогів і, як наслідок, - підвищенню якості освіти.

Заступник Міністра       Павло Полянський