УРОК

Тема. Початок Великої Вітчизняної війни.  (1941—1942 рр. )

Мета:

• Схарактеризувати перебіг бойових дій на території України в 1941—1942 рр. Розкрити причини поразки Червоної Армії та окупації України німецькими військами та їх союзниками.
• Розвинути вміння та навички самостійної роботи з додатковим історичним матеріалом, аналізувати побачену та почуту інформацію.
• Закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах.
• Виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за своїх предків - воїнів Великої Вітчизняної війни, повагу до історичного минулого нашої Батьківщини.
• Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку : застосування нових знань.

Форма уроку: урок - семінар

Обладнання: підручник, настінна карта «Друга світова війна» , електронний атлас:  карта «Україна в роки Другої світової війни».

Основні поняття і терміни: план «Барбаросса», «бліцкриг»,  Велика Вітчизняна війна,фронт, тил, укріпрайони, «лінія Молотова», танкова битва, мобілізація, оточення, Державний Комітет Оборони, Ставка Верховного Головнокомандування, евакуація, перебудова економіки на воєнний лад, окупація.

Основні дати: 22 червня 1941 р. — напад гітлерівської Німеччини та її союзників на СРСР.Початок Великої Вітчизняної війни;

23—29 червня 1941 р. — перша танкова битва в районі Луцьк—Броди—Рівне—Дубно;

 30 червня 1941 р. — створення Державного Комітету Оборони (ДКО);

 7 липня (11 липня) — 19 вересня 1941 р. — оборона Києва;

16 липня (5 серпня) — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси;

30 жовтня 1941 р. — 4 лип-ня 1942 р. — оборона Севастополя; травень—червень 1942 р. — поразки радянських військ під Харковом і на Керченському півострові;

 22 липня 1942 р. — завершення окупації УРСР німецькими військами та їх союзниками.

                                                          Хід уроку

І. Семінарське заняття.

Під час семінарського заняття учні розглядають такі питання.

1) Україна в планах Німеччини.

2) О боронні бої Червоної Армії в Україні літом—восени 1941 р.

Поразка Червоної Армії:

а) прикордонні бої;

б) перша танкова битва в районі Луцьк—Броди—Рівне—Дубно;

в) оборона Києва;

г) оборона Одеси, Севастополя.

3) Мобілізаційні заходи 1941 р. в Україні. Евакуація.

4) Н аступальні операції російських військ навесні 1942 р. та їх

поразки. Завершення окупації України німецькими військами.

Матеріал до семінару

Картка № 1

Частка УРСР у загальносоюзному виробництві

На кінець 1940 р. в Україні видобували 50,5 % від загальносоюзного

видобутку вугілля, виробляли 64,7 % чавуну, 48,8 % сталі, 67,6 % залізної

руди, 25,7 % електроенергії, 33 % тракторів, 73,5 % магістральних паровозів, 20 % товарного хліба, 73 % цукру, 20 % м’яса.

Картка № 2

Витяг із плану «Барбаросса»

18.12.1940. Ставка фюрера

Цілком таємно. Тільки для командування.

Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію

у ході короткочасної кампанії ще до того, як буде завершена війна проти

Англії...

Головні сили радянських сухопутних військ, що розташовані в За-

хідній Росії, повинні бути знищені в сміливих операціях завдяки глибокому, швидкому просуванню танкових груп.

Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар’єру проти азіатської Росії по загальній лінії Волга—Архангельськ.

Театр воєнних дій розділяється Прип’ятьськими болотами на південну й північну частину. Напрямок головного удару повинен бути підготовлений північніше Прип’ятьських боліт...

Витяг із плану «Барбаросса»

18.12.1940. Ставка фюрера

Цілком таємно. Тільки для командування.

Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію

у ході короткочасної кампанії ще до того, як буде завершена війна проти

Англії...

Головні сили радянських сухопутних військ, що розташовані в За-

хідній Росії, повинні бути знищені в сміливих операціях завдяки глибоко-

му, швидкому просуванню танкових груп.

Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар’єру про-

ти азіатської Росії по загальній лінії Волга—Архангельськ.

Театр воєнних дій розділяється Прип’ятьськими болотами на півден-

ну й північну частину. Напрямок головного удару повинен бути підготов-

лений північніше Прип’ятьських боліт...

Картка № 4

Евакуація

У радянських передвоєнних мобілізаційних планах не було розділу

про евакуацію людей і промислових об’єктів. Тому з початком війни захо-

ди з евакуації довелося розробляти в ході війни. 24 липня 1941 р. Раду

по евакуації очолив М. М. Швернік.

До східних районів СРСР було евакуйовано понад 550 великих під-

приємств тридцяти галузей промисловості (після визволення повернулося

лише декілька), 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна та іншого продо-

вольства, 6 млн голів худоби. Евакуйовано установи Академії наук УРСР,

70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн осіб.

Усе, що не підлягало евакуації, передбачалося знищити: ≪...Усе цін-

не майно, сировинні й продовольчі запаси, хліб на корню, які при немож-

ливості вивозу й залишенні на місці можуть бути використані противником,

із метою запобігання цього використання... повинні бути негайно приведені

в повну непридатність, тобто повинні бути зруйновані, знищені, спалені...≫

(Директива Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р.). Перед-

бачалося утворення зони ≪спаленої землі≫. Виконуючи це рішення та інші розпорядження, було знищено сотні промислових підприємств, шахт, зруйновано цілі вулиці міст (у Києві, Харкові та інших містах), спалено тисячі гектарів не зібраного врожаю, лісів тощо. Так, наприклад, при евакуації Запоріжжя підірвали Дніпрогес, але населення і військові частини, що розташовувалися внизу за течією, не були попереджені, і їх змила хвиля води з водосховища.

У Дніпропетровську підірвали завод разом із робітниками.

В Одесі під час відступу Червоної Армії затопили приморські квартали разом із жителями, а поранених червоноармійців разом із машинами скинули в море. Із Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, для того щоб спалити їх у закритому будинку. В Умані живими замурували людей у льоху. У Львові, Тернополі, Луцьку, Рівному та інших містах на Західній Україні під час відступу загони НКВД знищили понад 15 тис. політичних в’язнів безпосередньо в містах ув’язнення. Цей перелік злочинів можна продовжувати й далі. Іноді проти такої політики населення чинило опір,перешкоджаючи знищенню продовольства і промислових товарів. Траплялися випадки, коли робітники перешкоджали знищенню підприємств, шахт,навіть виникали збройні сутички.

                                                    Картка № 5

Місця найбільших «котлів» і кількість радянських військовополонених (за німецькими даними)

Дата Місто Кількість радянських

полонених, тис.осіб Кількість захопленої радянської бойової техніки

танки та гармати

Літо 1941 р. Умань 103 317 1902

Вересень 1941 р. Київ 665 884 3718

Осінь 1941 р. с. Чернігівка 65 212 673

Весна 1942 р. Харків 227 652 1646

Керч 180 Близько 300 Понад 3000

Літо 1942 р. Севастополь 100 160 700

Загальна кількість радянських військовополонених — 4 млн 59 тис.осіб.

У 1941 р. у полон потрапило 2 млн осіб (49 %).

Наказ Ставки Верховного Головного командування Червоної Армії

№ 270 (16 серпня 1941 р.)

Не лише друзі визнають, але й вороги наші змушені визнати, що в на-

шій визвольній війні з німецько-фашистськими загарбниками частини Чер-

воної Армії, величезна їх кількість, їхні командири й комісари поводять се-

бе бездоганно, мужньо, а інколи — прямо героїчно. Навіть ті частини нашої

армії, які випадково відірвалися від армії й потрапили в оточення, зберігають дух стійкості й мужності, не здаються в полон, намагаються завдати ворогові якнайбільшої шкоди й виходять з оточення. Відомо, окремі частини нашої армії, потрапивши в оточення ворога, використовують усі можливості для того, щоб завдати ворогові поразки й вирватися з оточення…

Варто відзначити, що за всіх перелічених вище фактів здачі в полон

ворогу члени військових рад армій, командири, політпрацівники, працівники особливих відділів, що перебувають в оточенні, виявили неприпустиму розгубленість, ганебне боягузтво та не спробували навіть завадити наляканим качаловим, понедєліним, кирилловим та іншим здатися в полон ворогові.

Ці ганебні факти здачі в полон нашому запеклому ворогові свідчать про те, що в лавах Червоної Армії, що стійко й самовіддано захищає від підлих загарбників свою Радянську Батьківщину, є нестійкі, легкодухі, боязливі елементи. І.ці боязливі елементи наявні не лише серед червоноармійців, але й серед керівного складу. Як відомо, деякі командири та політпрацівники своєю поведінкою на фронті не тільки не демонструють червоноармійцям взірець сміливості, стійкості й любові до Батьківщини, а, навпаки, ховаються в щілинах.

Відсиджуються в канцеляріях, не бачать і не спостерігають за полем бою,а за перших серйозних труднощів у бою пасують перед ворогом, зривають із себе знаки розрізнення, дезертирують із поля бою.

Чи можна терпіти в лавах Червоної Армії боягузів, що дезертирують

до ворога та здаються йому в полон, або таких легкодухих начальників, які за першої затримки на фронті зривають із себе знаки розрізнення, дезертирують у тил? Ні, не можна! Якщо дати волю цим боягузам і дезертирам,вони швидко розкладуть нашу армію та занапастять нашу Батьківщину.

Боягузів треба винищувати. Чи можна вважати командирами батальйонів або полків таких командирів, які ховаються в щілинах під час бою, не бачать поля бою, не спостерігають за перебігом бою на полі та все ж таки вважають себе командирами полків і батальйонів? Ні, не можна! Це не командири полків і батальйонів,а самозванці. Якщо дати волю таким самозванцям, вони швидко перетворять нашу армію на суцільну канцелярію. Таких самозванців треба негайно знімати з постів, знижувати в посаді, переводити до рядових, а за необхідності

розстрілювати на місці, висуваючи на їхнє місце сміливих і мужніх людей із лав молодшого начскладу або з червоноармійців.

Наказую:

1. Командирів і політпрацівників, що під час бою зривають із себе

знаки розрізнення й дезертирують у тил або здаються в полон ворогові, вважати злісними дезертирами, родини яких підлягають арешту як сім’ї дезертирів, які порушили присягу та зрадили свою Батьківщину.

Зобов’язати всіх вищих командирів і комісарів розстрілювати на міс-

ці таких дезертирів із начскладу.

2. Частинам і підрозділам, що потрапили в оточення ворога, самовід-

дано боротися до останнього, берегти матеріальну частину як зіницю ока,пробиватися до своїх тилами ворожих військ, завдаючи поразки фашистським собакам.

Зобов’язати кожного військовослужбовця. незалежно від його службо-

вого становища, вимагати від вищого начальника, якщо частина його перебуває в оточенні, битися до останньої можливості, щоб прорватися до своїх, і якщо такий начальник або частина його червоноармійців замість організації відсічі ворогові волітимуть здатися йому в полон — знищувати їх усіма засобами, як наземними, так і повітряними, а родини червоноармійців, які здалися в полон, позбавляти державної допомоги та підтримки.

3. Зобов’язати командирів і комісарів дивізій негайно знімати з по-

стів командирів батальйонів і полків, які ховаються в щілинах під час бою та бояться керувати перебігом бою на полі битви, знижувати їх у посаді,як самозванців, переводити в рядові, а за необхідності розстрілювати на місці, висуваючи на їх місце сміливих і мужніх людей із молодшого начскладу або з лав червоноармійців, що відзначилися.

Наказ прочитати в усіх ротах, ескадронах, батареях, ескадрильях,

командах і штабах [27, с. 105—106].

На пропозицію Міжнародного Червоного Хреста про допомогу радянським військовополоненим  Сталін відповів: ≪Немає російських військовополонених. Російський солдат б’ється до смерті. Якщо він обере полон, то він автоматично виключається з російської спільноти≫.

ІІ. Підсумки уроку

Продуктивний полілог.

Героїчний опір Червоної Армії і прагнення німецького командування оволодіти ресурсами України призвели до перенесення головного удару німецьких військ із центральної ділянки радянсько- німецького фронту (Західний фронт) в Україну.

Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, героїчний опір Червоної Армії призвів до зриву планів ≪бліцкригу≫.

ІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Виконати завдання на контурній карті