(Летиссеран – Миколаєнко) –

                                 (Мюссе- Париж- Василівка)

   Розповідь про мою прабабусю Анну.

Мене звати Коваленко Сніжана. Я хочу розповісти про свою прабабусю

 Летиссеран Анну  Жозефівну. Народилася вона 5 листопада 1932 року в комуні Мюссе,це департамент у Франції . За національністю француженка. Матір прабабусі Анни звали Лісова Марія, а батька Летиссеран Дель Жозеф.

За національністю мати українка, а батько француз. Як саме познайомилися її батьки мені невідомо,відомо тільки що родом Марія Лісова з Галичини. У прабабусі Анни було двоє братів і сестра.  Сестра померла малою через порок серця. Братів звали Рене і Андре. Рене був старший.
   Одного разу моя прабабуся поїхала до своєї бабусі в гості у Львів.

 Та розпочалася війна. Ми достеменно не знаємо - Велика Вітчизняна чи Друга світова. Лісова Марія зверталась до радянського посольства ,щоб їй допомогли повернули дитину,але позитивного результату не було.
Тим часом над Анною нависла небезпека.

У сім`ї збереглася розповідь  про те ,що Аню могли забрати у концтабір на «спалювання»,як розказувала бабуся.

Дівчинка була чорнявою , батька та матері поряд з нею не було – тому у німців виникала підозра, що вона з сім`ї євреїв.

 Але, рідний дядько моєї прабабусі, тобто рідний брат Лісової Марії, змінив їй дату народження на 3 роки вперед та  удочерив. Дядька звали Лісовий Василь. Він  жив у місті Золочів, Львівської області.

Так Анна стала галичанкою . Після Перемоги нова радянська влада також насторожено ставилась до всіх громадян із неблагонадійним походженням . Краєм прокотились хвилі репресій. Молодь,яка мала якісь проблеми або хотіла спокійного майбутнього масово виїздила на Донбас та в центр України

Коли моїй прабабусі Анні виповнилося 16 років, їй знайомі запропонували поїхати на заробітки у місто Херсон. Там вона зустріла свого першого чоловіка. Вони були одружені рік та не склалося - розлучилися  .

Анна  поїхала шукати кращої долі у місто Дніпропетровськ. Спочатку вона працювала у квасному заводі, а потім на кондитерській фабриці.

Вдруге одружилась  із Клімовим Євгенієм Федоровичем.  Вони жили в місті Дніпропетровську, на вулиці імені Юрія Савченка.

 На ту пору із далекої Франції надійшов лист: матір моєї прабабусі (Марія Лісова) писала , щоб вона поверталася додому  до родини , але прабабуся відмовилася, бо вона вже була вагітною моєю бабусею. Помер чоловік прабабусі Анни через сердечну недостатність у 1980 році.

На той момент моїй бабусі було 20 років,вона будувала своє життя.

 А до  сусідів, які жили поряд із прабабусею, приїхав  у гості родич - Миколаєнко Микола. Він познайомився із  Анною Жозефівною  і взяв її за дружину в село Василівка  Межівського району. Там прабабуся працювала  поваром. У Василівці вона жила на вулиці Ватутіна.

Моя мама  постійно приїздила до неї на канікули.

Померла прабабуся Анна Жозефівна Летисеран Миколаєнко 28 березня 2001 року.
Ми й досі шукаємо  зв’язок із її родичами з Франції ,навіть написали листа на передачу «Жди мене», але відповіді поки що немає.
    

 Ось така історія моєї прабабу сі  Анни Латиссеран.