Опис музейного експонату

Картина «Осінь»

        Я хочу розповісти про картину яка дуже мене зацікавила, і яку я випадково зустрів у нашому шкільному музеї.

Коли я після уроків зайшов у наш музей, то мені одразу кинулась увічі картина, бо у лівому нижньому углу я побачив прізвище Карабанов.

Карабанов Олександр Сергійович, так звали мого двоюрідного прадідуся, який є  автором цієї картини. Цю картину він подарував нашій школі в 1995 році.

На цій картині зображені учні мандрівники які йдуть у якусь загадкову подорож в осінню пору року. Цій картині приблизно 20 років, це можна визначити по фарбі. Картина збереглася добре, вона у хорошому стані.

Хороший стан картини свідчить про те, що для її намалювання використовувалася хороша фарба, гарна дощечка, а найголовніше – умілі руки.

Для мене мій прадідусь був найкращим художником у світі, але на той час художник Межівщини. Він не любив показувати, хизуватися своїми геніальми картинами, він малював їх для себе та своєї дружини. Малював переважно природу, стихійні лиха та різні пори року. У мене в дома зберігається 3 його картини : дві про природу, а третя яку він мені подарував три роки назад. На ній зображений Ісус Христос.

Але нажаль він помер у 2008 році.

Також в мене є ще прадідусь про якого згадка в моєму серці не згасне.

Він учасник  Великої Вітчизняної війни, звуть його Карабанов Андрій Дмитрович. Він народився у селі Новопавлівка у 1907 році. Йому виповнилося тоді 34 роки бо на війну його забрали у 1943 р. деякий час коли йшла війна він працював у колгоспі. Коли дідусь воював особливих поранень у нього не було, але у 1944 році коли падали німецькі бомби на наші края то осколок цієї бомби влучив йому прямо в кістку ноги. Після цього поранення він не міг ходити його відвезли до шпиталю. Він майже дійшов до Берліну, але з серйозним пораненням він лежав у шпиталю. По закінченню війни його демобілізували і відправили на свою батьківщину у село. Але нажаль я його уже не побачив і не послухав його розповіді про війну бо помер він у 1991 році. Але пам'ять про нього не згасла, а залишилася  вічно в серці про те, що він ветеран війни і ветеран  праці. Також він залишив третю частину своїх медалей і посвідчень які я приніс сьогодні. Ще я вважаю що мій прадідусь великий Вітчизняний герой, бо не побоявся вийти один на один з ворогом та одержати перемогу.

В майбутньому і зараз мені є брати з кого приклад.